зустрілись випадково, так тоді мені здавалось…Пройшла повз нього і не помітила блиск очей, ніжності посмішки, запаху солодких парфум….. Минали місяці, і ось нарешті ми разом, ми кохаємо одне одного, ми щасливі…і нашому щастю немає кінця…ти хотів мене але чекав, не квапив мене, і це мене заспокоювало. Ось це сталося. Минає ще майже три роки, і ми……Тепер ми чужі..так боляче, боляче знадувати, час не лічить, він…я памяиаю все, тай ти теж, я впевнена в цьому. Старі фото, подарунки.. навіщо їх зберігаєш?? Один хлопець радий що ми вже чужі, бо сильно любить мене. Я роблю крок йому на зустріч.Любити не можу, бо серця вже нема,воно померло..але тепер зроблю все можливе для свого чоловіка, щоб поряд зі мною він був безмежно щасливий,бо він любить мене так, як я тебе…для нього посміхаюсь з сльозами на очах, бо на його місці мав бути ти..