Зловила усмішку – м’яку, лиш ледь помітну, над чашечкою кави… Серце стислось. На мить. На хвилечку одну і так тендітно… А треба грати спокій. Що ж, вистава… Ролей ніхто не знає – най глазіють. Для нас немає сцени, ми в житті. Хай витріщаються оті. Чужі.