Невже прийшов сумний для мене час? Я відчуваю зраду друзів, які в потрібну мить від мене відвернулись. Хоч ти робив для них усе можливе, Старався посміхатися щасливо, Щоб їхнє серце розцвітало І щоб душа почула голоси Любові, дружби й краси. Але здається все намарно, Мене забули так безжально І тільки думають про себе… Забувши друзів всіх близьких. Чому знаходжу я погорду в них, Коли вони мені так тут потрібні? Чому мої слова не варті і ні уваги, і вже хоч розуміння. І хай так буде, як вже є, І хай мене ті зневажають, Кому старалася я в житті зробити добре,щось на славу! і намагалась зрозуміти, Холодний біль й важку печаль!