У ритмі серця Я безнадійно споглядаю, в твоє вікно, на п’ятий поверх. Як близько ти, та недосяжна… Коротка зустріч і прощання, А серце відбива плясання. Що відчуваю я – не описати, Проте я вірю, що це справжнє. Твої ж думки для мене скриня, Ключ від якої я не маю. Дивлюсь на тебе й завмираю. Запанувало в мені щастя. Чарівна посмішка та очі, Неначе янгол їх створив. І як писала поетеса, Я “без надії сподіваюсь”, Що піде все на кращий лад. І ось розплющуються очі, І ось сиджу я у кімнаті, Один, самотній … А за вікном тихенько сипле дощик, Можливо він все зіпсував, Бо не зустрів я твої очі, а так хотів, а так жадав…