Я віднайду в тобі все те, що й сам не знаєш… я наділю тебе пахучим цвітом віри… я украду блакить чужого небокраю… щоб залатати в серці твоїм діри… Усе тобі віддам, лелеко кароока… з ім’ям божественним і хвилею в волоссі… із ледь помітною сивинкою на скроньках… торкнусь її в закоханому млоссі. Я млітиму з любові – бо я знаю… ти янгол із скуйовдженими крильми… що по недогляду когось із небокраю… народжений людиною. Невільний…