Яскраве жало, смертоносне і солодке, з отрутою міцною і крутою… моє кохання, що ніколи не замовкне, моя любов, що вижила зі мною… моє закрилля з пір’ям чорно-білим, прим’ятим – та блищить, як діаманти… цікаві очі з поглядом несмілим проникнуть за колючий дріт і грати… проникнуть за паркан, за огорожу – сама ж лишуся тут, по-іншому не зможу… але проникну вся і все собою сповню, щілину кожну, тріщинку наповню, заллю собою пустоту червоно-чорну, і з нею житиму. Щаслива сповна.