Я – сова. Це навіть не метафора. І оживаю лише вночі. Вранці я не можу змусити себе розліпити очі і плентаюсь на навчання, вмикаючи комп – в контакті – аудіозаписи. Весь день мене водить і нудить. Проте вночі… Тільки вночі для мене починається справжнє життя. Бадьора я йду на кухню, заварюю каву і повертаюсь на своє улюблене ліжечко до своїх контактів. Та нічого особливого я не роблю. Просто п’ю каву, спілкуюсь з друзями, слухаю музику, переглядаю цікаві відео. Але серед цього “нічого особливого” знаходиться особливе – спілкування з НИМ. Так як ВІН вдень на роботі чи на навчанні, можу спілкуватись тільки вечорами, починаючи з 00.00, закінчуючи 2.00. Інколи, коли залишаюсь на самоті, вмикаю веб- камеру. І щастя, я бачу ЙОГО, ВІН мене. Ми спілкуємось до знемоги. Я встановлюю час спілкування – 2.00. Ось я: не дурепа і далеко не потвора, людська особина досить романтичної вдачі, а сиджу на самоті і в мріях ВІН, в думках теж ВІН. Життя, що вирує вдень, мене зовсім не приваблює. Мене дратує метушливість подруг, які весь час говорять про свою печаль, про своїх молодих людей – так нудно, що взагалі не хочеться все це слухати, дратують розмови в транспорті, в універі. І я не можу дочекатись тієї миті – вечора, коли знову зможу увімкнути комп – в контакті – аудіозаписи – приватні повідомлення (або веб-камеру). Як це – ПРЕКРАСНО, ЧАРІВНО, КАЗКОВО. P. S. Рада, що ВІН в моєму житті!!!